|
|
Автомобілі Електронний підручник |
|||
|
|
||||
|
Лекція №27
Основні тенденції в
розвитку та удосконаленні автомобілів
Постановка
проблеми. У країнах Західної Європи і Північної Америки ринок
сільськогосподарської техніки з’явився на початку ХХ століття, коли проблема
збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, її здешевлення
стала чи не першочерговою проблемою людства. У цей період виникла потреба
(попит) на машинні засоби виробництва, що приводяться в рух двигунами.
Зростання попиту на машини для виконання технологічних процесів і операцій з
виробництва сільськогосподарської продукції дало поштовх для виникнення і
розвитку тракторного і сільськогосподарського машинобудівництва. Саме розвиток
машинобудування для виробництва такої техніки стимулював виникнення і розвиток
ринку сільськогосподарської техніки. Інтенсивний розвиток ринку
сільськогосподарської техніки в країнах Західної Європи припадає на повоєнні
50-70 рр., коли почалася індустріалізація сільського господарства. В цей період
ручна і кінно-ручна праця на виробництві сільськогосподарської продукції
швидкими темпами замінюється на механічну та електронну. Мова йде вже про
комплексну механізацію і електрифікацію сільськогосподарського виробництва, а
для цього потрібні все нові і нові машини як для механізації все більшої
кількості операцій, так і для виконання тих операцій, що вже механізовані, але
на більш високому технологічному рівні.
На
сьогодні машинобудування для агропромислового виробництва відзначається все
більшою концентрацією, спеціалізацією виробництва. Ці процеси та конкурентна
боротьба на світовому ринку технічних засобів для агропромислового комплексу
постійно збільшують вимоги до складу технічних засобів, їх технічних
характеристик і впливають на удосконалення сільськогосподарських технологій,
заставляють виробників техніки в пошуках більшої кількості її споживачів
ув’язувати в єдине ціле процеси виробництва та переробки основних видів
сільськогосподарської продукції. Відповідно дослідження даної проблематики є
обов’язковою умовою розвитку ринку сільськогосподарської техніки на всіх його
рівнях.
Постановка
завдання. Метою даної статті є проаналізувати ситуацію на світовому ринку
сільськогосподарської техніки, виявити основні його тенденції та обґрунтувати
необхідні заходи для ефективного функціонування на ньому.
Виклад
основного матеріалу. Нинішній світовий ринок сільськогосподарської техніки
оцінюється майже в 40 млрд. євро. Домінуючі позиції на цьому ринку належать
країнам Європейського Союзу (40%) та США (35%), на інші країни світу припадає
25%. Серед 15 країн ЄС 70% продажу техніки здійснюється чотирма найбільш
розвинутими країнами – Францією, Німеччиною, Італією та Англією.
Ринок
сільськогосподарської техніки розподіляється на три головні сектори:
-трактори
– 35%;
-самохідні
сільськогосподарські машини – 15%;
- причіпна,
навісна і стаціонарна сільськогосподарська техніка – 50%.
В
межах ЄС французький ринок найбільш продуктивний: у 2004 році у Франції було
продано техніки на суму 3,8 млрд. євро.
В
Італії, яка є європейським лідером у виробництві тракторів, а також у Німеччині
щорічно продається тракторів і сільськогосподарської техніки на суму 2,72 млрд.
євро.
Європейський
Союз – це не тільки найбільший в світі споживач сільськогосподарської техніки,
а й один із найбільших її експортерів. Загальний експорт сільськогосподарської
техніки з ЄС до решти країн світу оцінюється в 5 млрд. євро, тобто складає 25 %
світового ринку. Головні покупці європейської техніки – це США, Японія,
Австралія, Північна Америка.
Технічний
рівень сільськогосподарської техніки невпинно підвищуються. Протягом останніх
років сільське господарство в економічно розвинутих країнах стало інноваційною
галуззю, яка базується на застосуванні високих технологій, досконалої і
надійної техніки. Вартість робочого місця в сільському господарстві
західноєвропейських країн (фондоозброєність) становить близько 500 тис. євро
(без врахування вартості землі). Значні інновації в тракторо- і
сільгоспмашинобудування дозволили в останні 10 років подвоїти продуктивність
праці в сільському господарстві Німеччини. Виробіток продукції на одного
працюючого в сільському господарстві збільшився з 12900 євро до 26100 євро.
Постійне поліпшення технологічних процесів виробництва сільськогосподарської
продукції завдяки застосуванню сучасних засобів механізації дають можливість
фермерам підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції.
Інтенсивні
процеси конкуренції у виробництві тракторів і зернозбиральних комбайнів
призвело до утворення шести потужних транснаціональних виробників корпорацій.
Це відомі у всьому світі фірми США «John Deere», «CNH», «AGCO», німецька
«Claas», італійська «SDF» та «Agro», які об’єднують численні підприємства
виробників техніки в різних країнах світу. Проте на ринку залишилась значна
кількість малих і середніх вузькоспеціалізованих фірм з виробництва
сільськогосподарської техніки, які виробляють нові комплекси машин, що відповідають
високим енергозберігаючим вимогам і технологіям виробництва основних культур
зернових, цукрових буряків, кукурудзи, соняшнику, картоплі, овочів та ін. Але і
названі промислово-фінансові об’єднання виробляють не тільки трактори і
комбайни, але й іншу сільськогосподарську техніку – плуги, сівалки,
культиватори тощо.
Загострення
конкурентної ситуації на світовому ринку техніки в останні роки спонукало такі
фірми як «Case IH», «Fiat Agri», «Deutz-Fahr», «Massey Ferguson» та інші
зосередитися на виробництві лише сільськогосподарської техніки і війти до
складу більш потужних провідних об’єднань. Це дозволило їм стабілізувати своє
економічне становище.
На
світовому ринку техніки у виробництві тракторів і зернозбиральних комбайнів
лідирує акціонерна компанія «John-Deere». Вона виробляє і реалізує
сільськогосподарську техніку одноіменної марки не лише в США та інших країнах
американського континенту, а й у всьому світі. Її торговий обіг складає близько
6 млрд. євро. Запорукою успішного функціонування на світовому ринку технічних
засобів навіть найрозвинутіших фірм є постійне удосконалення тієї техніки, яка
ними виробляється.
Конструкції
сучасних тракторів, типорозмірні ряди яких за потужністю налічують, як мінімум,
5 класів від 70 к. с. до 500 к. с. - фірм «John-Deere», «Case», «New Holland»,
«Valtra», «Mk Cormich», «Class», «Douth», «AGRO», MF, «Fendt» та ін. поряд з
високим загальним технічним рівнем і надійністю, відрізняються від попередніх
моделей широким використанням електроніки для регулювання тягової потужності,
інформування тракториста, регулювання паливного насоса, керування трансмісією і
гідросистемою. В базову комплектацію потужних тракторів входять супутникові
системи керування, які не замінюють тракториста, але підвищують ефективність
його роботи, допомагають з високою точністю керувати без маркера
широкозахватними агрегатами.
В
зв'язку з новими вимогами до тракторів, встановленими ЄС, поліпшується
комфортність кабін і зменшується викид в атмосферу шкідливих газів. З 1.07.2003
р., згідно з цими вимогами, нові трактори класу від 75 до 130 кВт повинні
відповідати нормам по викиду шкідливих газів, передбаченим EU Stage II або Tier
II (США). З 11 січня 2005 року ці вимоги також поширюються на трактори
наступних класів. Вдосконалення існуючих двигунів щодо приведення їх у
відповідність вимогам по рівню викиду в атмосферу шкідливих речовин ускладнює
їхню конструкцію і знижує паливну економічність. Тому більшість провідних фірм,
що виробляють двигуни, йдуть по шляху розробки нових конструкцій з дотриманням
жорстких вимог, при цьому не погіршуючи їх паливної економічності. Проте ціни
на такі двигуни вищі на 7-8%.
Наступною
вимогою ЄС є поліпшення умов праці з метою захисту здоров'я тракториста.
Фізичні навантаження на нього не повинні перевищувати допустимі норми. Так, при
8-годинному робочому дні прискорення на сидінні не повинні перевищувати 1,15
м/с2. В зв'язку з цим передня підвіска моста трактора виконується з
амортизаторами, поліпшується підвіска кабіни і конструкція сидіння тракториста.
Майже всі тракторобудівні фірми демонструють цілу низку нових розробок в цьому
напрямку.
Щоб
успішно конкурувати з провідними тракторобудівними фірмами, Мінський (Білорусь)
і Петербурзький (Росія) тракторні заводи при створенні нових моделей
використовують в своїх конструкціях сучасні надійні компоненти провідних фірм,
що спеціалізуються на випуску двигунів, трансмісій, тощо. Такий підхід
забезпечив створення Петербурзьким заводом конкурентоспроможного на російському
і європейському ринках трактора К-745.
Розвиток
конструкцій машин для обробітку ґрунту і посіву спрямований на зниження
виробничих витрат і дотримання вимог до збереження ґрунтів. В зв'язку з
поширенням в європейських країнах технологій вирощування основних культур, в
яких застосовується мінімальний обробіток ґрунту, розробляється велика
кількість різних за конструкцією і шириною захвату комбінованих ґрунтообробних
і посівних машин для прямого або з мінімальним обробітком посіву зернових. Це
пояснюється тим, що екофільні технології в ЄС дають право на отримання дотацій.
Застосування
мульчування соломою ставить нові вимоги до зернозбиральних комбайнів, які
повинні подрібнювати і рівномірно розподіляти подрібнену солому по поверхні
поля. Крім цього, досить розповсюджені різноманітні агрегати, що подрібнюють
рослинні рештки кукурудзи та соняшнику з одночасним поверхневим обробітком
ґрунту. Універсальні знаряддя, такі як культиватори з стрільчастими лапами,
замінюються спеціалізованими комбінованими знаряддями відповідних напрямків,
які в найбільшій мірі відповідають агровимогам для конкретних зональних умов.
Збільшується
робоча ширина комбінованих ґрунтообробних машин від 6 м до 12 м. Існує
концепція (фірма "Lemken") створення самохідного комбінованого
посівного агрегату шириною захвату 6 м. Привертають увагу нові посівні агрегати
для зернових культур, які, як правило, скомбіновані з ґрунтообробними
знаряддями та пристроями для внесення стартових доз твердих або рідких добрив.
В таких комбінованих машинах також помітна тенденція до підвищення ширини
захвату та робочої поверхні. Особлива увага приділяється вдосконаленню нових
зернових сівалок, які поліпшують рівномірність розподілу по площі живлення та
забезпечують на задану глибину заробку насіння. Підвіска сошників деяких
сівалок здійснюється паралелограмними механізмами, подібно до бурякових або
кукурудзяних сівалок точного висіву.
Розроблені
конструкції сошників для підвищення рівномірності розподілу насіння та контролю
кількості внесеного насіння за допомогою зернових лічильників. Значний прогрес
досягнутий в точності і масштабах застосування засобів електронного контролю
висіву, керуванні агрегатами і нормами висіву за допомогою супутникових систем.
Більшість розкидачів мінеральних добрив - дводискові, які, однак, забезпечують
необхідну рівномірність розкидання добрив по ширині захвату 24 м. Такими
розкидачами вноситься близько 80% добрив. Пропонуються також причіпні
пневматичні розкидачі з робочою шириною до 36 м. Ця концепція поєднує високу
продуктивність з точним локально-орієнтованим внесенням добрив, що особливо важливо
при точному землеробстві. Вдосконалення машин для захисту рослин спрямоване на
точне дозування, зниження доз та досягнення максимальної зручності в керуванні.
У
конструкції машин для заготівлі кормів характерним є збільшення продуктивності
за рахунок ширини захвату косарок, сіноворушилок, валкоукладачів до 15 м, а
також збільшення робочої швидкості цих машин до 20 км/год. Фірма
"Claas" розробила трисекційну самохідну косарку „COUGAR", яка
має продуктивність 10-15 га/год, високу транспортну швидкість (до 40 км/год) і
швидке переведення із транспортного положення в робоче, і навпаки. Визначальним
для цих спеціалізованих машин є надійність і тривалі терміни експлуатації.
Подальше зростання продуктивності самохідних кормозбиральних комбайнів
здійснюється за рахунок збільшення потужності до 1000 к.с. (фірма
"KRONE") і ширини захвату жаток для трав і кукурудзи. Продовжується
вдосконалення прес-підбирачів та машин для транспортування і складування паків
і рулонів.
Сучасна
технологія збирання цукрових буряків характеризується застосуванням 6-рядних
комплексних самохідних комбайнів бункерного типу. В конструкції цих машин
застосовуються ґрунтозберігаючі рушії за рахунок запровадження широкопрофільних
шин, спарених мостів та ін. Розроблено конструкції 8-12-рядних бункерних
комбайнів. Підвищення ефективності цих машин і зменшення навантаження на
оператора досягається також за рахунок застосування електроніки та
телеапаратури для візуального контролю за технологічним процесом.
Для
підбирання коренів з буртів застосовуються очищувачі-навантажувачі шириною
захвату 15 м і довжиною перевантажування 18 м. Така ж тенденція спостерігається
і в розвитку бункерних комбайнів для збирання картоплі. Фірма
"Holmer", яка випускає бурякозбиральні комбайни, освоїла виробництво
картоплезбиральних комбайнів потужністю 460 к.с. з шарнірно-з'єднаною рамою, що
дає змогу рухатись комбайну так, щоб кожна пара коліс рухалась по своїй колії і
зменшувала таким чином ущільнення ґрунту.
В
конструкції тракторів і сільськогосподарських машин широко застосовується
високий інноваційний потенціал електронних систем. На зміну окремим системам
оптимізації робіт збирання і обробки інформації прийшли високоінтегровані
системи, що охоплюють всю галузь рослинництва. Основу складає банк даних, який
включає всі дані з агротехнологічної картки, системи глобального позиціювання
(GPS), картографування врожайності, агрохімічний аналіз ґрунтів. Наявність
такої інформації дасть змогу поліпшити використання добрив і пестицидів залежно
від властивості ґрунтів і погодних умов.
Уніфікація
обміну даними в галузі сільськогосподарської техніки забезпечується через
введення міжнародного стандарту ISO-11783. Цьому стандарту вже через два роки
будуть відповідати всі бортові електронні системи сільськогосподарської
техніки. Застосування нового стандарту забезпечить можливість агрегатування з
тракторами різних машин і знарядь і керувати ними через бортовий комп'ютер.
Зростаючий
попит на зерно, а відтак відповідна сільськогосподарська політика, спрямована
на збільшення посівних площ та міжгосподарське використання машин, визначають
основні тенденції в сучасному комбайнобудуванні - підвищення продуктивності
зернозбиральної техніки і зменшення витрат на збирання врожаю.
В
Північній і Південній Америці домінуючим виробником зернозбиральних комбайнів є
фірма JOHN DEERE, друге місце посідають CNH (CASE – NEW HOLLAND), GLEANER, та
MASSEY FERGUSON, які входять в корпорацію AGCO. В Західній Європі чільне місце
займає фірма CLAAS, потім CNH, JOHN DEERE знаходиться на третьому місці. Фірми,
які входять в корпорацію AGCO - MASSEY FERGUSON, FENDT, SAMPO, LAVERDA, а також
DEUTZ-FAHR, що утворили спільні виробництва. Так, відомі компанії, MASSEY
FERGUSON, SAMPO, LAVERDA заводи яких були розташовані в Данії та Німеччині,
тепер виробляють комбайни в Італії.
Транснаціональні
компанії орієнтують свої комбайнові програми відповідно до запитів регіонів, що
пояснюється значною кількістю моделей. Компанія CLAAS відновила виробництво
комбайнів DOMINATOR, а DEUTZ-FAHR має намір виробляти більш прості комбайни на
заводі в Хорватії. Західноєвропейський ринок знаходиться на рівні приблизно
7000 комбайнів, спад на німецькому ринку компенсується зростаючим попитом у
Франції та Великій Британії. У центральній та Східній Європі частка комбайнів
західного виробництва становить 2800 проданих комбайнів, а кількість випущених
у Росії комбайнів - невідома. Проте відомо, що в країнах СНД є гостра потреба в
15000 комбайнів. Це викликано нагальною потребою в заміні багатьох комбайнів,
випущених на початку 1990-х років.
Велика
кількість виробників зернозбиральних комбайнів в Західній Європі, незважаючи на
виробництво ними невеликих (до 500 одиниць) партій, пояснюється тим, що всі
виробники комбайнів, крім SAMPO, є водночас виробниками тракторів. Виробництво
цими фірмами комбайнів значно зміцнює їх позиції за рахунок побудови об'єднаної
дистриб'юторської мережі, залучення банків для продажу, високоорганізованого
гарантійного та сервісного обслуговування і поставки запасних частин. Своїй
позиції на ринку Німеччини і Європи фірма CLAAS завдячує розробленій програмі
виробництва і реалізації зерно- і кормозбиральних комбайнів та інших машин, що
забезпечують весь комплекс робіт на збиранні зернових і заготівлі кормів, а
також побудові розгалуженої дистриб'юторської мережі. Лише в Німеччині є сім
технічних центрів CLAAS, які забезпечують обслуговування споживачів. Чотири з
цих центрів ведуть продаж машин, що були у вжитку.
Висновки. Отже,
провідні фірми – виробники сільськогосподарської техніки у боротьбі за ринки
збуту намагаються розширяти збут своєї продукції у регіонах світу, розміщати
дочірні підприємства і підрозділи якомога ближче до потенційних покупців. Вони
прагнуть поглинути діючі в регіонах підприємства сільськогосподарського
машинобудування, перепрофілювати їх, або створити нові відповідно до власного
виробництва з тим, щоб якнайшвидше окупити свої інвестиції та розвиток і
врешті-решт підвищити ефективність виробництва, наукових досліджень і
конструкторських розробок. Фірми-виробники докладають багато зусиль для
залучення та закріплення потенційних і реальних покупців своєї продукції. Вони
направляють багато зусиль на розширення спектру своїх послуг, які надаються
споживачам. Фірми-виробники ведуть активну інвестиційну технічну політику на
удосконалення і створення технічних засобів на основі новітніх досягнень науки
і техніки забезпечують виробництво високопродуктивних та якісних технічних
засобів, які відповідають вимогам передових ресурсозберігаючих та
енергозаощаджуючих сільськогосподарських технологій.
Поняття електромобіля
1. Створення
та розвиток електромобіля
електромобіль
двигун автовиробник
Якісні
характеристики електромобілів до рубежу століть теж були досить вражаючими.
Швидкості росли дуже швидкими темпами і досить скоро досягли високих
показників. Протягом XIX століття електромобіль встановив кілька рекордів.
Особливо помітним став ривок в останнє десятиліття століття. У 1895 році була
досягнута швидкість 63,15 км/год. Рекорди слідували один за одним. Все нові і
нові досягнення фіксувалися практично щороку. У 1899 році електромобіль зумів
подолати рубіж 100 км/ч. На той момент це було дійсно видатним досягненням.
Сталася ця знаменна подія у французькому місті Ашер, неподалік від Парижа.
Електромобіль-рекордсмен під назвою La Jamais Contente був створений бельгійцем
Камілем Женатці. Машина мала обтічний корпус зі сплаву алюмінію і вольфраму.
Зовнішнім виглядом вона нагадувала торпеду, встановлену на шасі. Кузов
електромобіля був відкритим. Він оснащувався двома електродвигунами і мав масу
близько 1 тонни. Конструктор сам керував своїм дітищем. Електромобіль досяг
швидкості 105, 88 км/ч.
Гоночний
електромобіль La Jamais Contente, 1899
Помітний
слід в історії електромобіля залишив американський конструктор Ендрю Лоуренс
Райкер. Він був першим головою SAE - Асоціації автомобільних інженерів. Райкер
заснував власну компанію і в кінці XIX - початку XX століть розробив кілька
моделей міських легкових і вантажних електромобілів. Їм була сконструйована
оригінальна карета швидкої допомоги, обладнана електроприводом.
У
XX сторіччі машина з електродвигуном поступово поступилася свої позиції
традиційному автомобілю. Причиною стали серйозні мінуси, головним з яких була
недостатньо велика ємність акумуляторів. Через це запас ходу був не надто
великий. Виробництво автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння постійно
розширювалося і обходилося все дешевше. У зв'язку з цим вони отримували все
більшого поширення.
Втім,
в перші десятиліття XX століття ситуація ще не була такою однозначною. На
вулицях найбільших міст можна було побачити як машини з двигунами внутрішнього
згоряння, так і електромобілі. Незаперечні переваги останніх при експлуатації в
міських умовах були оцінені по достоїнству. У Нью-Йорку, наприклад, в 1910-х
роках працювали до 70 000 таксі на електричній тязі.
Однак,
відсоток електромобілів серед транспортних засобів повільно, але вірно
знижувався. Якщо на самому початку століття їх частка становила трохи менше
половини, то в 1920-х роках вона зменшилася до 1%.
Говорячи
про цей період в історії електромобіля, не можна не згадати про таку
американської компанії, як Detroit Electric. Як випливає з назви, вона
перебувала в «Мецці» автомобілебудування - місті Детройті, штат Мічиган.
Починаючи з 1907 року ця компанія займалася випуском електромобілів, які
користувалися широкою популярністю серед споживачів. У свої кращі роки Detroit
Electric продавала до двох тисяч машин на рік. Для того часу це був значний
показник.
Електромобілі
Detroit Electric (1915-1916 р випуску)
Експлуатаційні
характеристики випускаються моделей були досить непоганими. Електромобіль
Detroit Electric міг розвивати швидкість до 32 км/год і долав 130 км без
підзарядки. Виробництво електромобілів тривало до 1942 року. В останні роки
випуск став майже символічним, оскільки число замовлень було дуже невелике. Деякі
екземпляри добре збереглися до наших днів. Їх можна побачити в автомобільних
музеях.
Наступні
кілька десятиліть можна без особливого перебільшення назвати «мертвим» періодом
в історії електромобілебудування. Дана галузь практично зникла. Як виробництво
електромобілів, так і будь-які дослідження в цій області були припинені аж до
кінця 60-х років.
Так
завершився перший період в історії електромобіля. Втім, розвиток цього виду
транспорту не перервалося. Численні ентузіасти в багатьох країнах продовжували
створювати нові моделі електромобілів
На
початку XX сторіччя машини на електричній тязі не тільки не поступалися
автомобілям з двигунами внутрішнього згоряння, а й за багатьма параметрами
перевершували їх. Причому як в якісному, так і в кількісному відношенні. Частка
електромобілів серед усіх транспортних засобів була велика. Однак після буму на
рубежі XX-XIX століть, випуск електричних машин постійно скорочувався і в
1940-х роках практично припинився.
Відродження
електричного транспорту сталося наприкінці 60-х років.
|
||||
