Автомобілі Електронний підручник
Головна Теоретичні відомості Лабораторні роботи Тести Список використанних джерел	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
	Лекція №28 Стійкість автомобіля Стійкістю називається спроможність автомобіля протистояти дії сил, які намагаються зсунути його у бік або перекинути. До цих сил належать від — пептрова сила під час руху автомобіля на поворотах, складова сили тяжіння, що напрямлена паралельно дорозі, під час руху па підйомах і спусках, а також сила великого бокового вітру (діє порівняно рідко). Автомобіль повинен стійко зберігати напрям руху, не відхилятися від нього під дією зазначених сил та протистояти ковзанню шин по поверхні дороги і перевертанню. Рух автомобіля па закругленні дороги (рис. 158) ніщо інше, як обертання його навколо центра цього закруглення. З курсу фізики відомо, що в цьому випадку па автомобіль діятиме відцентрова сила, яка намагатиметься зсунути автомобіль з дороги або перевернути його. Величина сили Рвідц. дорівнює добутку маси автомобіля на квадрат швидкості, поділеному на радіус закруглення дорогп, тобто: З наведеного прикладу видно, що відцентрова сила буде тим біль ша, чим більша вага, швидкість руху автомобіля і менший радіус закруглення дороги. Керованість автомобіля. Керованістю можна назвати такі якості автомобіля, які сприяють збереженню прямолінійного руху на прямих відрізка дороги і забезпечують точність траєкторії поворотів. Керованість автомобіля значною мірою залежить від справлості передньої підвіски, рульового керування і стану шин. Для забезпечення керованості керовані колеса під час повороту повинні котитися без бічного ковзання, під час прямолінійного руху зберігати нейтральне положення і автоматично повертатися до нього в момент виходу авто; мобіля з повороту, рульовий привід повинен забезпечувати правильне співвідношення кутів повороту лівого та правого керованих коліс і вони не повинні мати довільних кутових коливань. Здатність керованих коліс автомобіля під час прямолінійного руху зберігати нейтральне положення і автоматично повертатися до нього в момент виходу автомобіля з повороту забезпечується конструкцією переднього моста. Для цього шворні поворотних цапф переднього моста встановлено з поздовжнім і поперечним нахилом. Якщо верхній кінець шворня має нахил назад (поздовжній нахил), тоді точка пересічення осі шворня з дорогою (точкою О) знаходитиметься спереду від центра контакту шини з дорогою (рис. 159, а, точка А). Як видно з рис. 159, а сила опору кочінню Рк прикладена до колеса в точціА. Під час повороту автомобіля кероване колесо відхиляється від нейтрального положення, повертаючись навколо точки О. При цьому виникає момент сили Рк па плече АВ. Цей момент протітдіятпме повороту і повертатиме колесо в нейтральне положення. Величина поздовжнього нахилу шворня відносно вертикальної осі для сучасних автомобілів дорівнює 0—3°. Отже, поздовжній нахил шворня забезпечує так звану швидкісну стабілізацію передніх керованих коліс. Крім поздовжнього, шворень має ще й поперечний нахил. При цьому верхній кінець шворня зміщено до середини переднього моста (рис. 159, б) і між віссю шворня та вертикаллю утворюється кут а, що дорівнює 4—5°. Завдяки цьому під час повертання передніх керовапих коліс трохи піднімається передня частина автомобіля. Повертаючи колеса, водій переборює деяку силу тяжіпня автомвбіля. Під час виходу автомобіля з повороту сила тяжіння сама повертає передні керовані колесо п нейтральне положення. Таким чином, поперечний нахил шворня забезпечує вагову стабілізацію керованих коліс. Стабілізація керованих коліс залежить і відстані рульового керування. «Тугий» руль перешкоджатиме поверненню керованих коліс у нейтральне положення і таким чином погіршуватиме керованість автомобіля. Крім того, тугий руль швидко стомлюватиме водія. Надмірно вільний хід («люфт») рульового колеса не дає змоги водієві точно і своєчасно змінювати напрям руху автомобіля, а також ускладнює керування автомобілем но прямій.
	Попередня тема	На початок	Наступна тема