Автомобілі Електронний підручник
Головна Теоретичні відомості Лабораторні роботи Тести Список використанних джерел	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
	Лекція №34 Безпечність використання автомобілів Пасивна безпека (англ. passive safety) — сукупність конструктивних особливостей транспортного засобу та дорожніх споруд, що забезпечують виключення чи зниження тяжкості наслідків дорожньо-транспортної пригоди без активних дій учасників дорожнього руху. Сукупність конструктивних елементів транспортного засобу, що використовуються для захисту пасажирів від травм при аварії, складає систему пасивної безпеки. Система повинна забезпечувати захист не лише пасажирів і конкретного автомобіля, але й інших учасників дорожнього руху. Основоположником сучасної концепції пасивної безпеки автомобіля заслужено вважається видатний німецький інженер-конструктор і винахідник Бела Барені. Види елементів системи пасивної безпеки У пасивну система безпеки транспортного засобу може входити: · подушки безпеки; · легкозминальні або м'які елементи передньої панелі; · кермова колонка, що зминається при ударі; · травмобезпечний педальний вузол — при зіткненні педалі відокремлюються від місць кріплення і зменшують ризик пошкодження ніг водія; · інерційні ремені безпеки та попередньо натягувальні пристрої до них; · дитячі системи безпеки — кріплення, крісла, ремені безпеки; · зони деформації — енергопоглинальні елементи передньої та задньої частин автомобіля, що зминаються при ударі —бампери, елементи шасі тощо; · статичні та активні підголовники сидінь — захищають від серйозних травм шию пасажира при ударі автомобіля ззаду; · безпечне скло: загартоване, яке при руйнуванні розсипається на безліч негострих осколків та триплекси; · дуги безпеки, посилені передні стійки даху і верхня рамка вітрового скла в родстерах та кабріолетах · поперечні бруси в дверях; · аварійний відмикач акумуляторної батареї; · система захисту пішоходів тощо Керування системою безпеки автомобіля Система пасивної безпеки сучасного автомобіля має електронне керування, що забезпечує ефективну взаємодію більшості її компонентів. Конструктивно система керування містить вхідні датчики, блок керування та виконавчі пристрої. Вхідні датчики сприймають параметри, при яких виникає аварійна ситуація, і перетворюють їх в електричні сигнали. До них відносяться датчики удару, вимикачі замка ременя безпеки, датчик зайнятості сидіння переднього пасажира, а також датчик положення сидіння водія і переднього пасажира тощо. На кожну з сторін автомобіля встановлюється, зазвичай, по два датчики удару. Вони забезпечують спрацювання відповідних подушок безпеки. У задній частині датчики удару застосовуються при обладнанні автомобіля активними підголівниками з електричним приводом. Вимикач замка ременя безпеки забезпечує підтвердження використання ременя безпеки. Датчик зайнятості сидіння переднього пасажира дозволяє в разі аварійної ситуації і відсутності на передньому сидінні пасажира зберегти відповідну подушку безпеки. Залежно від положення сидіння водія і переднього пасажира, що сприймається відповідними датчиками, змінюється порядок та інтенсивність застосування компонентів системи. На підставі порівняння сигналів датчиків з контрольними параметрами блок керування встановлює настання аварійної ситуації і активізує необхідні виконавчі пристрої елементів системи пасивної безпеки. Активізація виконавчих пристроїв проводиться у певному поєднанні відповідно до закладеного у блок керування програмного забезпечення, який на основі аналізу інформації, що надходить від датчиків здатен розпізнавати фронтальний, фронтально-діагональний, боковий удари та удар ззаду і активувати відповідні елементи системи пасивної безпеки. Виконавчим пристроями елементів системи пасивної безпеки є піропатрони подушок безпеки, натягувачі ременів безпеки, аварійні відмикачі акумуляторної батареї, механізми приводу активних підголівників (при використанні підголівників з електричним приводом), а також контрольна лампа, що сигналізує про непристебнуті ремені безпеки. Надійність — властивість автомобіля виконувати транспортну роботу, зберігаючи в часі або за пробігом експлуатаційні показники в потрібних межах, що відповідають заданим режимам та умовам використання, технічного обслуговування, ремонту, зберігання і транспортування. Надійність автомобіля закладається при його проектуванні й доведенні дослідного зразка, забезпечується в процесі виробництва і як одна з найважливіших експлуатаційних властивостей проявляється і підтримується в експлуатації. Тому розрізняють конструктивну, виробничу й експлуатаційну надійність автомобіля. У теорії надійності автомобілів (у ній застосовують методи теорії надійності технічних виробів) розглядають такі питання: теорію фізико-хімічного старіння; статистичну теорію надійності (методи оцінювання і розрахунку надійності, збирання й аналізу даних про відмови й несправності); конструювання надійних автомобілів (методи економічного аналізу надійності, технічну психофізіологію, методи врахування впливу навколишнього середовища), виробництво автомобілів (методи оцінювання якості деталей за показниками надійності, культуру виробництва, економіку виробництва); забезпечення надійності з умовах експлуатації (обґрунтування режимів ТО, ремонту); економіку надійності автомобілів. Таким чином, у теорії надійності розглядаються у взаємозв`язку різні питання створення й експлуатації автомобілів. Розв`язування складних проблем надійності сучасних автомобілів неможливе без глибокого теоретичного вивчення фізико-хімічних процесів, що спричиняють спрацьовування і поломку деталей автомобіля, і розробки на цій базі відповідних практичних рекомендацій щодо конструювання, виробництва й експлуатації автомобілів. Надійність автомобіля не залишається сталою протягом усього терміну експлуатації. У міру спрацьовання деталей, нагромадження необоротних процесів (явищ втомленості, спрацювання, корозії) збільшується ймовірність появи несправностей і відмов. Нові автомобілі більш надійні порівняно з автомобілями, які мають великий пробіг або пройшли капітальний ремонт. Щоб поліпшити експлуатаційні властивості автомобіля і його техніко-економічні показники (безпеку руху, продуктивність, економічність, рентабельність), треба знати причини й закономірності зміни його технічного стану, які залежать від надійності агрегатів, вузлів, систем і автомобіля в цілому. Ефективність використання автомобіля залежить від його якості. Якість — сукупність властивостей, які визначають ступінь придатності автомобіля (агрегата, механізму, вузла) до виконання заданих функцій при використанні за призначенням. Вона не залишається сталою в експлуатації, а змінюється в часі та просторі. У зв`язку із складністю автомобіля, різноманітністю деяких його властивостей і особливостей конструкцій, а також різних поєднань їх, різною їх залежністю від умов експлуатації та виду перевезень оцінити автомобіль за допомогою одного узагальнюючого показника, який би однозначно відображав його якість, досить важко. Тепер якість автомобіля визначається комплексом його найбільш показових експлуатаційних властивостей: місткістю, використанням маси, швидкістю руху, прохідністю, безпечністю (гальмівними властивостями, стійкістю, керованістю, оглядовістю, ефективністю сигналізації, забрудненням навколишнього середовища, безшумністю), паливною економічністю, надійністю, зручністю використання (плавністю ходу, комфортабельністю, простотою керування і дорожнього обслуговування, маневреністю), простотою ТО. Комплекс цих якостей дає змогу повно і всебічно дати загальну оцінку автомобілю як транспортному засобу. Технічно справний автомобіль повинен мати певний рівень експлуатаційних якостей. Проте автомобіль з різних причин (втомленість, корозія, спрацювання, некваліфіковане водіння) втрачає деякі експлуатаційні якості (швидкість руху, безпечність, паливну економічність та ін.). Це знижує його продуктивність, збільшує затрати на перевезення, призводить до збільшення трудомісткості та енергомісткості перевезень і, в кінцевому підсумку, до зниження безпечності для навколишнього середовища, пасажирів і водія. Автомобіль втрачає працездатність. Працездатність— стан рухомого складу, за якого значення всіх параметрів, які характеризують його здатність виконувати транспортну роботу, відповідають вимогам нормативно-технічної документації. Працездатність автомобіля пов`язана не тільки з його здатністю виконувати необхідні функції, а й з тим, щоб при цьому експлуатаційні якості були в допустимих межах. Оскільки автомобіль є системою, яка відновлюється, визначення тактики і стратегії відновлення його працездатності має велике значення. Працездатний рухомий склад, заправлений мастильними матеріалами і рідинами, має бути готовим до роботи на лінії без додаткового здійснення будь-яких підготовчих робіт, за винятком заправляння паливом і теплової підготовки в зимову пору. Порушення роботоздатного стану рухомого складу називається відмовою. Вона може бути наслідком руйнування, деформації або спрацьовування деталей, порушення регулювання механізмів і систем, припинення подачі палива і мастильних матеріалів, а також зміни робочих характеристик автомобіля (втрати потужності, збільшення гальмівного шляху), коли вони виходять за межі норм, допустимих за технічними умовами. Критерії відмов і граничних станів встановлюють у нормативно-технічних документах з метою достовірного визначення технічного стану автомобіля розробником, виробником і споживачем. Критерії відмов автомобіля та його елементів визначають за однією характерною ознакою або за сукупністю ознак непрацездатного стану. Критерії граничних станів автомобіля та його елементів установлюють за характерними ознаками, на підставі яких треба вважати неможливим подальше використання його з таких причин: неусувних порушень безпеки і виходу заданих параметрів за допустимі межі; недопустимого зниження ефективності експлуатації; потреби капітального ремонту. Ознаками відмов і граничних станів автомобіля є: припинення (повне чи часткове) виконання автомобілем заданих функцій; відхилення заданих показників якості від визначених норм; відмови і граничні стани складових частин автомобіля, які призводять до припинення (повного чи часткового) функціонування автомобіля або виходу його показників якості за межі встановлених норм; наявність процесів, які перешкоджають функціонуванню автомобіля; закінчення призначеного ресурсу або терміну служби автомобіля; техніко-економічні фактори. Приклад. Автомобіль складається з двох систем: ресурсних (несуча система, двигун, ходова система та ін.), закінчення ресурсу яких призводить до вичерпання ресурсу автомобіля; нересурсних (електроустаткування і прилади, допоміжні елементи двигуні, кабіна й елементи оперення), ресурс яких закінчується одночасно з вичерпанням ресурсу автомобіля. Критерії відмов і граничних станів автомобіля в цілому та деяких його складових частин наведено нижче. Автомобіль Критерії відмов: відмова ресурсних і нересурсних систем. Критерії граничних станів: граничні стани ресурсних систем. Двигун Критерії відмов: зниження потужності нижче від допустимої; одноразові відмови окремих деталей циліндропоршневої групи та ін. Критерії граничних станів: граничне спрацювання шийок колінчастого вала; граничне спрацювання комплекту деталей циліндропоршневої групи та ін. Несправність — стан рухомого складу, за якого він не відповідає хоча б одній з вимог нормативно-технічної документації. Є несправності, які не призводять до відмов (руйнування пофарбування або деформація кузова автомобіля) і які спричинюють їх (поломка одного з листів ресори). Рухомий склад із несправними складовими частинами, стан яких не відповідає вимогам безпеки або спричинює підвищене спрацьовування деталей, не повинен продовжувати транспортну роботу або випускатись на лінію. Інші несправності можуть бути усунуті після завершення транспортної роботи в межах змінного або добового завдання.
	Попередня тема	На початок	Наступна тема