О С Н О В И   Т Е Х Н І Ч Н   Т В О Р Ч О С Т І

Г О Л О В Н А

ЕлектронниЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

 

Теоретичні відомості

Лабораторно-практичні роботи

Тестові завдання

КР

Відеофільми

 

 

Тема 7. Економічний ефект від впровадження об'єктів інтелектуальної власності у виробництво

 

1. Мета (мотивація) виготовлення пристрою.

2. Призначення, будова і робота пристрою (винаходу, корисної моделі, раціоналізаторської пропозиції). Переваги запропонованого технічного рішення перед аналогом (базовою моделлю).

3. Технологія виготовлення пристрою.

4. Визначення вартості виготовлення пристрою - вартість матеріалів, вартість виготовлення.

5. Визначення річного економічного ефекту від впровадження запропонованого пристрою.

6. Визначення терміну окуп­ності пристрою.

 

1. Мета (мотивація) виготовлення пристрою.

 

Характерною особливістю сучасного етапу технічного прогресу в нашій державі є боротьба за скорочення строків розв'язування технічних проблем на виробництві на основі більш раціонального використання виробничого потенціалу держави, повсякденної економії всіх видів ре­сурсів, росту трудової і соціальної активності громадян суверенної Украї­ни.

Чому виникає необхідність розробки раціоналізаторських пропози­цій?

Характер цього явища об'єктивний. Справа в тому, що створенням високопродуктивної техніки займаються, як правило, наукові і проектні організації, а технічна підготовка виробництва для застосування цієї висо­копродуктивної техніки й технології на всіх ділянках технологічного лан­цюга - справа самих підприємств.

Техніка, що випускається не може задовольнити умови роботи в усіх кліматичних зонах. Ось тут якраз і велика роль відводиться новаторам і ра­ціоналізаторам, які працюють на підприємстві чи в сільськогосподарсько­му формуванні.

Вам, майбутнім молодшим спеціалістам, якраз вирішувати ці завдан­ня, керувати справою новаторства і раціоналізації.

Запропоноване вами пристосування, чи раціоналізаторська пропози­ція повинна бути економічно доцільною, тобто дешевою щодо виготовлен­ня, з коротким терміном окупності, простою в користуванні, надійною в роботі тощо.

Для техніко-економічної оцінки необхідно визначити затрати на ви­готовлення або модернізацію конструкції, очікувану річну економію від зниження собівартості продукції після її впровадження у виробництво, те­рмін окупності оптимальних вкладень, річний економічний ефект і розра­ховувати основні техніко-економічні показники.

 

2. Призначення, будова і робота пристрою (винаходу, корисної моделі, раціоналізаторської пропозиції).

Переваги запропонованого технічного рішення перед аналогом (базовою моделлю).

 

Перед впровадженням винаходу чи раціоналізаторської пропозиції у виробництво необхідно зробити опис пропозиції, де детально описати при­значення, будову та роботу пристосування. Наприклад: опис пропозиції про зміну конструкції під назвою "Пристрій до картоплекопача КТН-2В".

Пропонується змінити конструкцію техніки, що застосовується, шля­хом заміни елеватора, барабанами, що обертаються. Робота картопле­збиральних машин на зволожених, грунтах виконується незадовільно тому, що вони не достатньо добре очищають картоплю від грунту внаслідок чого значна частина її попадає знову в землю разом з фунтом, тобто проходить погана сепарація.

Метою раціоналізаторської пропозиції є усунення наведених недолі­ків, підвищення якості очистки картоплин при збиранні на перезволо­жених ґрунтах.

Модернізація машин заключається в тому, що з картоплекопача зні­мають малий елеватор і замість нього на раму знизу приварюють кріплення для корпусів підшипників, в яких обертаються барабани з штирями. На металічні штирі діаметром 12 мм і довжиною 100 мм надівають гумовий шланг довжиною 125 мм. Привід здійснюється за допомогою ланцюга з кроком 25,4 мм і зірочок.

Ведуча п'ятнадцятизубова зірочка знаходиться на валу великого елеватора, а ведені дванадцятизубові - ставляться на вали барабанів.

Картопля з ґрунтом з великого елеватора картоплекопача попадає на обертові барабани, де очищається від землі. Для того, щоб картоплини не розліталися і не пошкоджувалися, стінки картоплекопача і простір над ба­рабанами закривають транспортерною стрічкою або іншим гумовим матеріалом.

Випробування показали, що картопля добре очищається від землі і повністю викладається на поверхню, що значно полегшує її збирання.

 

3. Технологія виготовлення пристрою.

 

При розкритті цього питання слід детально описати процес виготов­лення запропонованого пристосування. При цьому обов'язково вказати, яку операцію буде виконано (гнуття, точіння, свердління, фрезерування тощо), з якого матеріалу (сталь, чавун, бронза тощо), на якому обладнанні (слю­сарний верстат, ковальське горно, фрезерний, токарний верстати тощо).

Наприклад: виготовлення пальця. Палець виготовляємо на токарному верстаті. Заготовку довжиною 60 мм і діаметром 28 мм вставляємо в пат­рон токарного верстата. Проточуємо заготовку на довжину 55 мм до діа­метра 22 мм. З одного кінця пальця залишаємо головку довжиною 5 мм і діаметром 28 мм, а з іншого на свердлильному верстаті свердлимо отвір ді­аметром 6 мм на відстані 10 мм від торця пальця, для штопорення пальця в гнізді.

У цьому питанні слід також висвітлити порядок збирання та регулю­вання запропонованого пристосування.

 

4. Визначення вартості виготовлення пристрою - вартість матеріалів, вартість виготовлення.

 

Собівартість - це грошовий вираз затрат праці і витрат матеріальних засобів на одиницю роботи (у даному випадку виготовлення пристрою). Собівартість складається з прямих і непрямих витрат. До прямих витрат відносять основну і додаткову заробітну плату робітників, відрахування на соціальне страхування, у пенсійний фонд, відрахування в службу зайня­тості, вартість   матеріалів та запасних частин.

Вартість пристосування знаходять за формулою:

 

                           Впр = Сос+Сдод+Ссс+Спф+Ссз+Вм+Взч+Н ( грн.)

 

 де, Сос - основна оплата праці на виготовлення   пристосування,   грн.;

Сдод - додаткова оплата праці, що береться в розмірі 10-15 відсотків від основної оплати праці, грн.;

Ссе - відрахування на соціальне страхування працівників, що стано­вить 32 відсотки від основної та додаткової оплати праці, грн.;

Спф - відрахування в пенсійний фонд, що становить чотири відсотки від основної та додаткової оплати праці, грн.;

Ссз - відрахування в службу зайнятості, що становить півтора відсотка від основної та додаткової оплати праці, грн.;

Вм - вартість матеріалів, що береться за оптовими цінами ринку, грн.;

Взч - вартість запасних частин, береться за оптовими цінами за спеціальними каталогами, грн.;

Н - накладні витрати, що становлять 70 ...120 відсотків від основної та додаткової оплати праці, грн. Приймаємо Н = 80 відсотків.

Основна оплата праці визначається множенням норми часу (у годинах) на годинну тарифну ставку згідно з розрядом роботи (таблиця 1).                                                                                                                                         

 

 

 

 

Таблиця 1

Розрахунок основної заробітної плати працівників на

виготовлення пристосування

Види робіт

Розряд

роботи

Норма

часу, год.

Тарифна ставка, грн.

Оплата праці, грн.

 

 

 

 

 

Всього

 

 

 

 

 

Додаткову заробітну плату знаходимо за формулою :

                          Сдод = Сос∙0,10  (грн.)

Відрахування на   соціальне страхування визначаємо за формулою :

                          Ссс = (Сос+Сдод)∙0,32  (грн.)

Відрахування в пенсійний фонд знаходимо за формулою :

                          Спф =( Сос+Сдод)∙0,04  (грн.)    

Відрахування в службу зайнятості визначаємо за формулою :

                          Ссз = (Сос+Сдод)∙0,015  (грн.)

 

Вартість матеріалів необхідних для виготовлення пристосування зво­димо в таблицю 2.

                                                          

 

 

 

Таблиця 2

Розрахунок вартості матеріалів

Назва   матеріалу

Маса, кг

Вартість

1 кг, грн.

Загальна вартість, грн.

 

 

 

 

Всього

 

 

 

Вартість запасних частин, затрачених на виготовлення пристрою зво­димо в таблицю 3. 

 

 

 

 

 

Таблиця 3

Розрахунок вартості  запасних частин

Назва  запчастини

Кількість, шт.

Маса, кг

Вартість

1 кг, грн.

Загальна вартість, грн.

 

 

 

 

 

Всього

 

 

 

 

 

Накладні витрати   знаходимо за формулою:

                          Н = (Сос+Сдод)∙0,80  (грн.)

 

5. Визначення річного економічного ефекту від впровадження запропонованого пристрою.

 

Річний економічний ефект від впровадження раціоналізаторської пропозиції залежить від типу конструкторської розробки і галузі де плану­ється його використання.

У рослинництві економічна доцільність може виражатися в підви­щенні продуктивності праці, економії рослинницької продукції тощо. У тваринництві - це підвищення продуктивності праці при доїнні, прибиран­ні гною, приготуванні та роздачі кормів тощо.

У ремонтному виробництві - це, знову ж таки, підвищення продук­тивності праці в технологічному процесі, зниження собівартості при ремонті машин, відновленні деталей у порівнянні з новими тощо.

Економічний ефект від впровадження пристосування з охорони пра­ці, техніки безпеки, пожежної безпеки розраховується з економії капіталь­них вкладень, що виділяються на згадані заходи.

 

Наприклад: при впровадженні пристосування для перевертання вал­ків при збиранні зернових економічний ефект вираховується так.

Без застосування пристрою (перевертання валків вручну, затягуються строки, збільшуються втрати) втрати зерна складають 410 ц на 1 га, а з за­стосуванням пристрою, вони зменшуються до 170 ц на 1 га, скажімо на площі 250 га.

Економія втрат зерна при цьому становитиме:

 

                                  Ез = Сз - Сзп,  ц

 

де, Сз - сума витрат зерна без застосування пристрою, ц;

     Сзп - сума витрат зерна із застосуванням пристрою, ц.

 

                                  Ез = 410-170=240 ц

 

Тоді річний економічний ефект становитиме:

 

                                  Ер = Ез х Ц, грн.,

 

де, Ц - реалізаційна ціна зернових культур одного ц, грн.;

 

За даними товарних бірж, ціна однієї тонни товарної пшениці стано­вить, у залежності від класу від 500 до 800 грн. Приймаємо Ц=500 грн. за тонну. За один ц - Ц=50 грн.

 

                                  Ер=240х50=12000 грн.

 

Отже, отримана економія складає 12000 грн. на площі 250 га.

 

Економічна доцільність відновлення (ремонтне виробництво) визна­чається шляхом порівняння собівартості деталі з вартістю такої самої нової деталі.

При цьому необхідно дотримуватись умови: Св/Кд < Снов

де, Св - собівартість відновлення деталі при розробленому технологічному процесі, грн.;

Снов - вартість нової деталі з урахуванням торгівельної націнки, грн.;

Кд - коефіцієнт довговічності, приймається за спеціальними таблицями і знаходиться в межах від 0,7...2,0, у залежності від групи деталей.

Якщо співвідношення Св/Кд буде дорівнювати вартості нової деталі або буде меншим  за неї, то відновлення доцільне. В іншому випадку -  необ­хідно розробити більш раціональний технологічний процес.

Наприклад: вартість нового валика (Снов) масляного насоса дви­гуна Д-240 дорівнює 15 грн. Собівартість (Св) відновлення - 8,43 грн. Спрацьовані посадочні місця валика наплавлені вібродуговим способом і спряжені з бронзовими втулками. Валик працює під статичним наванта­женням. Коефіцієнт довговічності Кд=0,9...1,0 (беремо за таблицею).

Підставляючи у формулу значення величин, одержуємо Св/Кд = 8,43/0,9 = 9,37 < 15,тобто витримується умова економічної доцільності.

 

Економічну ефективність від впровадження визначають за форму­лою:

 

                                  Еп = Св1 –  Св2, грн.,

 

де, Св1 - собівартість відновлення (розбирання, складання, контроль деталі або збірної одиниці до впровадження пристрою, грн.;

Св2 - собівартість відновлення (розбирання, складання, контроль тощо) деталі або збірної одиниці після запровадження пристрою.

 

Якщо розроблений пристрій призначений для використання в спеціа­лізованому ремонтному підприємстві, то необхідно визначити річну еко­номічну ефективність від його впровадження у виробництво:

 

                                  Епр = 0,01 N (Св1 –  Св2), грн.,

 

де, N - річна програма ремонту деталей, що необхідно відновлювати за допомогою пристрою, штук.

 

Річна економія виробничої заробітної плати від впровадження при­строю визначається за формулою:

 

                                  Ез = 0,01 N (Т1∙ Св1 –  Т2∙Св2), грн.,

 

де, N - річна програма ремонту деталей, що відновлюються за допомогою пристрою, штук;

Т1 - норма часу на відновлення (розбирання, складання, контроль то­що) деталі без пристрою, год.;

Т2  - норма часу на відновлення (розбирання, складання, контроль то­що) деталі із застосуванням пристрою, год.;

С1 - тарифна годинна ставка робітника, що виконує дану роботу без пристрою, коп.;

С2 - тарифна годинна ставка робітника, що виконує дану роботу за до­помогою пристрою, коп.

 

6. Визначення терміну окуп­ності пристрою.

 

Термін окупності (у роках) визначається за формулою:

 

                                          Ток =  Впр/ Ер   (років)

 

де, Впр - вартість пристосування, грн.;

      Ер - річна економія коштів без впровадження пристосування у вироб­ництво, грн..

 

Економічно доцільно, щоб строк окупності пристосування не пере­вищував 3...5 років.

Наприклад: собівартість розвертання втулок Свт масляного насоса двигуна Д-240 до впровадження їх обробки прошивання за допомогою гід­равлічного пристосування становить 84,3 коп. Собівартість Свт обробки (прошивання) цих втулок після впровадження гідравлічного пристосування становить 40,5 коп. Річна програма ремонту насосів 5000 шт., у тому числі 3000 шт. насосів (N) втулки в яких вийшли за межі допустимих розмірів. Річна економічна  ефективність  від  впровадження   пристосування  буде дорівнювати:

 

                                          Ер = 0,01∙3000∙(84,3 – 40,5) = 1314 грн.

 

Норма часу Т1, на розвертання трьох втулок насоса (кришки, корпуса і шестерні) дорівнює 27,12 хв. (0,45 год.), робота виконується за четвертим розрядом, для якого тарифна годинна ставка С1 за нормальних умов праці становить 56,6 коп.

Норма часу на обробку (прошивання) втулок Т2 дорівнює 12,29 хв. (0,2 год. ). Цю роботу може виконувати слюсар першого розряду, тарифна годинна ставка для якого С2, за нормальних умов праці становить 51,2 коп. Підставивши числові величини, одержимо значення річної економії заро­бітної плати:

 

                                          Ез = 0,01∙3000∙∙ (0,45∙56,6 – 0,20∙51,2) = 456,9 грн.

 

Визначаємо строк окупності розробленого гідравлічного пристосу­вання для обробки (прошивання) втулок масляного насоса:

 

                                         Ток =  Впр/ Ер   (років)

 

де, Впр - вартість пристосування, грн. (Впр=920 грн.);

      Ер - річна економічна ефективність від впровадження гідравлічного пристосування для прошивання втулок масляного насоса замість ручного розвертання, грн. (Ер=1314 грн.).

                                        

                                         Ток =  920/1314 = 0,7 року.

 

Отже, пристосування себе окупить за 9 місяців роботи.

 

☞  Питання для самоперевірки ?

1. Чому виникає необхідність розробки раціоналізаторських пропози­цій?

2. Що слід вказати у описі пропозиції.

3. Що називається собівартістю?

4. За якою формулою знаходять вартість пристосування?

5. Від чого залежить річний економічний ефект від впровадження раціоналізаторської пропозиції?

6. За якою формулою визначається термін окупності пристосування?

 

Попередня тема

Теоретичні відомості

Головна